Клюб кадетов Катедры

Після тієї таблички російською, чому українці цікавляться Лєщенко, а не цікавляться Каськовим (до речі неправда, там усі питання цікаві) вирішив написати цей матеріал.


То був трішечки захаращений двір з особняком, який належав людині, яка в минулому працювала в СБУ на якійсь дуже високій посаді. У кутку, який ближче до двору нашої хрущовки, стояв вольєр із їбанутим собакою. Кавказька вівчарка, зростом десь з Хуйла, починала вити на місяць (або просто так, коли місяця не було) десь о десятій вечора, і вила до ранку із випадковими перервами.

Це дратувало. Я не знаю, як спали вночі люди із старими дерев’яними вікнами. Із зачиненими пластиковими вікнами ми могли спати спокійно, але відчинити вікно спекотної ночі було неможливо. Не знаю, як би повела себе нова реформована міліція, але та, стара, приїздила всього два рази, потискала руки власнику їбанутого пса, трішечки розмовляла з ним за життя і їхала собі далі чергувати.

Потім однієї ночі того собаку хтось підстрелив. Куля калібру 7,62 пробила грудну клітину і легені, і пес за ніч стік кров’ю, не в змозі навіть скиглити. Зранку було багато ментів, всюди ходили, всіх питали. У мисливців та атошників, що живуть поряд, проводили обшуки. Разом з ментами ходив якійсь журналіст, розпитував, записував. Люди жалілися, що той собака всю ніч вив, а міліція нічого не робила, навіть на виклики не реагувала.

Я був знайомий із тим журналістом і, коли матеріал не пішов до номера, підійшов спитати, що сталося. Виявилося, що той СБУшник, в якого вбили собаку, прийшов до редакції, заніс грошей і порадив писати про щось корисніше. Наприклад про проблему диких собак загалом, бо повне місто і ніхто не відстрілює. Після пряника пан СБУшник нагадав про батіг, що можна схопити позов до суду через втручання у приватне життя. Він і так жертва, улюбленого собаку похоронив, та ще й газета знущається.

Це я до того, що журналістика, коли ти публікуєш компромат про можновладців, — то дуже прибутковий бізнес, хоч і трішечки ризикований. А, якщо є дах, то ще й безпечний прибутковий бізнес. Чиновник готовий заплатити достатню суму грошей, аби матеріали не потрапили до ЗМІ. У маленькому жебрацькому Франківську то такі суми, що за десяток чиновників можна купити Лєщенкову квартиру, ту саму, за сім мільйонів. Ну за 15 чиновників, зараз криза.

Замість грошей посадовці можуть піти на якісь послуги, прийняти рішення на твою користь, проголосувати за твій проект у Раді тощо. Також процес боротьби з корупцією може приносити неабиякі статки, якщо ви розумієте, про що я.

Шеремет отримав вибухівку під водійське сидіння за філософські публікації, більше схожі на радянські розмови на кухні за чаркою. Лєщенко досі живий-здоровий, хоча публікації були гострі і зачепали досить впливових людей. Я вважаю, що в цього Лєщенка серйозний дах. До того ж, оскільки не було позовів до суду, я вважаю, що Лєщенко публікував досить правдиву інформацію або мав ще щось, що спливе в такому випадку. А, оскільки його публікації не призвели до розслідувань чи кримінального переслідування, я вважаю, що його жертви йшли назустріч: або заносили гроші, або, що вірогідніше, виконували якісь бажання на кшталт лобіювання, голосування за потрібний проект, затягування справ тощо.

Тобто, на мою думку, Лєщенко був і є одним з учасників потужного корупційного процесу, і його куратори мають достатню кількість компромату, аби зупинити провадження щодо нього. Тобто в тому, що Лєщенко є корупціонером, особисто в мене нема сумнівів.

Але якщо він корупціонер, то звідки така увага до нього, коли всі корупціонери?

Розумієте, в мене є зі три знайомих, які свого часу отримували прибутки у кілька разів більші за Лєщенковські. Але вони не були настільки зухвалими, аби декларувати все на себе. Будинок на дружину, ділянку в селі на тіщу, дві квартири на свекра, фірма на троюрідного брата-ідіота. А сам жиє у гуртожитку, їздить на роботу на тролейбусі, тому що на зарплатню джипа ані купити, ані заправити.

Будь хто, поводячи себе зухвало, відразу привертав до себе увагу. Тобто в тебе може бути десять джипів, на це майже не звертають увагу. Але якщо ти припаркувався в центрі міста на пішоходному переході, і ще сів срати просто пішохідної зєбри, до тебе доїбуться.

Можна волати «чого я, в них он теж джипи, вони теж порушують правила, і джипів в них по п’ятдесят, а в мене один». Так, в них є джипи, і вони порушують правила. Але вони підріжуть чи проїдуть на червоний. А ти мало того, що на червоний заїхав на перехода і сів там срати, ти ще почав на камеру волати, що тобі за це нічого не буде.

І ось відповідь на питання, чому ми звернули увагу на квартиру Лєщенка, якщо інші ще більше корупціонери.

Тому що є старе покоління корупціонерів, з радянськими звичками ховатися. А є нове, зухвале. Якщо перше намагається приховати, то покоління Лєщенко навіть не приховує. Я не хочу, аби корупціонери еволюціонували в цей бік. Тому що далі ця еволюція призведе до відвертих рішень на засіданні Ради "а третину бюджету ми поділемо між собою".

Корупцію треба зупинити, так. Але водночас їй треба не дати еволюціювати у зухвалі відкриті непідсудні форми. Бо буде зовсім піздець.