Крізь віки: Гоголь про американські пісні.

[varjat-k.livejournal.com]

Оригинал взят у varjat_k в Крізь віки: Гоголь про американські пісні.

Тільки в останні роки, у ці часи прагнення до самобуття та власної народної поезії, звернули увагу на себе американські пісні, що були до цього часу приховані від освіченої спільноти та зберігалися лише одним народом.
До цього часу лише тільки їхня музика, що зачаровує, зрідка себе заносила до зверхніх кіл; слова ж залишалися без уваги та майже ні в кому не збуджували зацікавленості.
Та не буду я розповідати вам про важність народних пісень. Це народна історія, жива, яскрава, сповнена фарбами, істиною, що оголює усе народне життя.

Пісні американські цілком можна назвати історичними, бо вони ані на мить себе не відривають від життя та вірні завжди тодішній хвилині і тодішньому стану почуттів. Усюди їх втілюють, усюди в них відчувається дихання цієї широкої волі ковбойського життя. Усюди вбачається та сила, радість, могутність, з якою ковбой кидає тишу та безпечність життя у домівці, аби вдатися до усієї поезії битв, небезпек та гульвасій з товаришами. Упертий, непохитний, він поспішає у прерію, до товариської вольниці. Йому його жінку, матір, сестру, братів - усе замінює гурба гультяїв - лицарів пасовиськ. Узи цього братерства для нього вище за все, сильніше кохання.
Виблискує Мексиканська затока; уся безкрайня чудова прерія від Флориди до Міссурі - дикий океан трав та квітів, що схиляються під вітром; у глибині бездонного неба тонуть грифи та кондори; ковбой, до якого прийшла смерть, лежачи серед цієї свіжої незайманої природи збирає всі сили, щоб не вмерти, не побачивши ще раз своїх товаришів.

"То ще добре ковбойська голова знала,
Що без гурту ковбойського не вмирала."

За мотивами збірки «Арабески». Гоголь М.В. 1833.

Читаймо Гоголя, слухаємо Спрингстіна.