bitter_onion | Націоналістична риторика 4: мовне питання

Оригинал взят у

novich_ok в Націоналістична риторика 4: мовне питання

Це досить важке питання, до того ж буле деякі проблеми, тому викладаю текст лише зараз.

Націоналістичні кола з поміж інших, іноді дуже незграбних, тез, висувають щось на кшталт «А ось якщо всі почнуть розмовляти українською, то все стане добре, і російська інформаційна агресія припиниться».

Російська інформаційна агресія існує дуже давно. Ще за царя забороняли українську мову, саджали українських митців, спалювали українські книжки. Увесь час, аж до розвалу СРСР, спочатку Московія, а потім Росія використовувала культурний та науковий потенціал України, видаючи за свій.

Розпад Союзу на деякий час призупинив процес експансії і експлуатації, на мою думку скорш через жебрацький стан Росії. Коли в сусідів з’явилися гроші, програми поновлення впливу знову отримали фінансування. Частково для поновлення впливу використовувалась радянська база, коли спільне надбання народів СРСР стало своєрідним важелем впливу для повернення України.

Якщо аналізувати тезу про тотальний перехід на українську лише в контексті російської інформаційної та культурної експансії, вона на перший погляд має рацію. Люди почнуть слухати Дзидзю замість Кіркорова, Вову-зі-Львова замість Віагри і може щось таки вийде.

Але на другий погляд постає логічний феномен: зерна російської пропаганди дають паростки на полі неуцтва і володіння російською. Тобто людина може вивчити українську як завгодно добре, пропаганда буде діяти на неї, якщо не забута російська.

Ще раз, якщо не зрозуміло: в націоналістичній риториці володіння російською та українською мовою розглядаються як два пов’язаних аспекти. Коли один зростає, інший спадає. Мені здається, що така хибна думка склалася під впливом соціологічних опитувань, коли людину питали: У вас яка рідна мова, українська, російська чи інша? І записували: укр. 54%, рос. 43%, інш. 2%, дав в пику соціологу 1%.

Насправді серед тих 43%, що назвали російську, десь більше половини володіє українською. А серед «укр. 54%» багато добре розмовляють російською, якщо цього потребує ситуація. І, якщо в умовах соцопитувань ці процеси пов’язані, в житті — незалежні. Якщо я розумію російську мову, то я буду розуміти її ще деякий, досить довгий час, навіть якщо перевершив Кобзаря у віршуванні українською.

Це означає, що людина, яка опанувала українську і почала нею розмовляти, усе одно розумітиме російську пропаганду на російській мові. І те, чи вплине російська пропаганда, залежить від розумових здібностей людини, що її почула. Також я спостерігав, як впливає на людей російська пропаганда, перекладена українською — до речі, дуже добре впливає. Настільки добре, що Тимошенко і Коломойсікий тій пропаганді підспівують.

Виходить, що теза «всім почати розмовляти українською» не є антидотом від російської пропаганди, особливо з урахуванням того, що росіяни свою пропаганду можуть перекласти чи використати своїх прибічників в Україні.

Є також аспекти тези, які, на мою думку, треба взяти до уваги.
1. Фактично нема законних підстав для того, щоби впроваджувати українську у побуті. Про механізми заохочення теж ніхто не знає.
2. Загальний рівень володіння українською впаде до суржика і азирівіки.
3. Дуже багато людей із заходу, щиро вважаючих, що знають українську, насправді розмовляють суржиком та діалектизмами.
4. Таке впровадження української на державному рівні потребуватиме значних коштів з бюджету та великого штату викладачів, створення навчальної бази тощо.

Щоби була краще зрозуміла моя позиція, я не проти вивчення української. Я вважаю, що її треба вчити і впроваджувати, найперше в контексті поновлення історичної справедливості та заради відчуття власної гідності.

Але я притримуюсь точки зору, що треба мислити раціонально. Вивчення української не є якоюсь магією, яка зразу врятує нас від Росії, корупції та підійме рівень життя. Якщо сприймати вивчення української, як якійсь магічний ритуал, то потім будуть пошуки, чому магія не працює, може тому, що у всіх українська неправильна, ось коли перестанемо розмовляти суржиком, то це врятує нас від Росії, корупції та підійме рівень життя.

Окремі претензії в мене до Свободи, яка, попри всі слова про впровадження мови, досі не створила жодного навчального закладу з вивчення української. І попри всі протидії гомосексуалізму не створила жодного центра підтримки традиційної сім’ї. І попри всі слова про протидію корупції не почистила свої ряди від корупціонерів. І попри всі слова про підтримку реформ досі не почала за ті реформи голосувати всім складом.