bitter_onion | Соціологія XXI століття: як не нарватись на «липового» експерта

...І лише тоді довіряйте почутому

«Хто знає, що таке Всеукраїнська асоціація соціологів? — написав відомий соціолог, професор Володимир Паніотто вночі проти 14 лютого у своєму Facebook. — На їхньому сайті немає інформації про те, кого вони об’єднують, скільки членів, коли виникли, чим їх не влаштовує Соціологічна асоціація України тощо?»

Володимир Паніотто — генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) — однієї з найповажніших соціологічних компаній в Україні. Стояв біля витоків української соціології ще відтоді, як 1990-го очолив відділ методології та методів Інституту соціології НАН України. Тож якщо він ставить таке питання, то це одразу й відповідь. Особливо актуальна напередодні чергових виборів. Або, скажімо, тоді, коли під Прем’єр-міністром хитається крісло. Наприклад, учора, 13 лютого, сайт оприлюднив результати опитування, згідно з якими рівень недовіри до Уряду і Прем’єра сягає за 70%. А от у Президента рейтинг довіри — позитивний. Про методику опитування на сайті не йдеться.

У коментарях під публікацією є яскраві штрихи, які доповнюють цю відповідь. Розібравши їх, можемо побачити, як варто досліджувати всі подібні випадки, коли потрібно перевірити експерта чи інституцію (не торкаюся тут методології дослідження — це тема, варта окремого матеріалу).

Яскравим прикладом була стаття «CGS Monitor» «Американські жертви терору вимагають справедливості» (статті і сайту вже не існує — прим. автора). Це був напад на альянс США і Саудівської Аравії, нібито написаний відомим аналітиком щодо Близького Сходу Брюсом Ріделем з Інституту Брукінгса. Але коли його запитали про це, Рідель підтвердив, що він не писав цієї статті.

Було багато підказок, що стаття не була написана носієм англійської мови, пише «Atlantic Council». Неправильний порядок слів, часта відсутність артиклів, таких як «а» і «the», дають підстави припустити, що текст переклав англійською російськомовний автор.

«CGS Monitor» використовував цілу стратегію: передрукував кілька статей, справді, написаних Брюсом Ріделем. Таким чином, підробка серед них могла залишитися непоміченою і зійти за оригінал. Використання таких методів фальсифікації не обдурить експертів у регіоні, але може ввести в оману когось, хто не знайомий із цією цариною знань, займається дослідженнями або редагує «Вікіпедію», як у цьому прикладі.

4.4. Маніпуляції при перекладі слів експерта

Цей метод часто використовують при перекладі з англійської іншими мовами. Протидійте цьому, знайшовши оригінальний матеріал і переклавши його заново.

Західні країни, включно з Німеччиною, запровадили економічні санкції щодо Росії після незаконної анексії Криму в березні 2014 року.

Але в офіційній стенограмі Кремля від 26 жовтня 2017 року промова Президента Німеччини Франк-Вальтера Штайнмаєра про Крим відредагована: в російському перекладі слово «анексія» замінено словом «возз’єднання».

Подібна «помилка перекладача» сталася і 2 червня 2015 року, коли російське інформаційне агентство «РИА Новости» опублікувало статтю з посиланням на блог «Financial Times». «StopFake» виявив, що стаття «РИА Новости» опустила негативні згадки Росії й містила спотворені переклади та позитивні характеристики анексії.

*Вперше посібник Ольги Юркової «Шість технологій створення фейкових новин і прості інструменти для їхнього викриття» було опубліковано на ресурсному центрі Всесвітньої мережі журналістів-розслідувачів. Уривки з посібника опубліковані на Uchoose з дозволу авторки та адміністрації сайту.

petrimazepa.com