Бузок і шемаг
Jun. 17th, 2019 08:17 am![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
yumjaagiin.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
bitter_onionСолдат обережно увійшов у величезний зал.
Таке ж відчуття в нього було в дитинстві, коли його повели в музей Леніна приймати в піонери. Там був такий же великий зал. Але зараз все було зовсім по іншому. Зовсім по іншому.
Ще хвилину тому він приліг поспати перед ранком і от він вже тут. І що одягнений. Навіть з автоматом та в броніку. І в Таланах. Навіть аптечка була. Чомусь це заспокоїло і він обережно став обходити зал по контуру, тримаючи під прицілом колонни.
Хрест і солдатський медальон обпалили грудь. І цей же момент в центрі зали з'явились красуні. Їх було багато і важко було знайти двох однакових. Були білявки і шатенки, були з чорною і навіть зеленою шкірою, були в бальних платтях але були майже без одежі. Але всі вони танцювали один танок. Навіть не танок а ритуал.
Він пройшов половину стіни зала. "Пі-ер", чомусь згадав школу. Мабуть це було в дні коли його приймали в піонери. Він зусиллям відійшов від стіни і пішов в центр зала. Він поняв що він має бути там. Що там безпечно. А може то загалом сон. А може з Широкіне вітер приніс конопляний дим?
В центрі зала стояв трон на якому сиділа дивовижна жінка. Вона була не молода але й не стара, вона начебто світилась але начебто була напівпрозора. Чи то в неї сукня така?
Він опустив ствол до низу і підійшов до Неї.
- Вітаю солдат!
- Привіт.
Вона встала і підійшла до нього. Він відчував запах бузку, але запаху западла як він очікував - не було.
- Навіщо я тут?
- Хотіла познайомитись з тобою особисто
- А ми були знайомі раніше?
- Ти воював за мене
- Хто ти?
- Я - Правда
Як 30 років тому йому пов'язали на шию краватку. Але це не була червона синтетична хустинка. Це був військовий чорно-зелений шемаг.
А потім щось блимнуло і він опинився на кроваті. З автоматом. З вікна лилося яскраве місячне світло і долітав шум моря. І ще запах бузка.
Він з полегшенням перевірив що автомат на запобіжнику і відклав його - "Міг побратимів постріляти! Точно в Широкіне щось горить. Добре що не сильно". Намацав на табуретці сигарети і запальничку і підвівся покурити біля моря. І відчув що на шиї є новий, ще колючий шемаг.
Солдат сів. Подумав.
Відкрив ноут і почав тайпати "Записывайте лайфхак, кадеты. В яйцо не смотреть!"
афтерпаті:
афтер-афтерпаті: фігассє. 10 хв думав і 5 хв набирав пост. Бо так уаявив як після бою Бішоп вирішив поспати а там новий ліцерук
Таке ж відчуття в нього було в дитинстві, коли його повели в музей Леніна приймати в піонери. Там був такий же великий зал. Але зараз все було зовсім по іншому. Зовсім по іншому.
Ще хвилину тому він приліг поспати перед ранком і от він вже тут. І що одягнений. Навіть з автоматом та в броніку. І в Таланах. Навіть аптечка була. Чомусь це заспокоїло і він обережно став обходити зал по контуру, тримаючи під прицілом колонни.
Хрест і солдатський медальон обпалили грудь. І цей же момент в центрі зали з'явились красуні. Їх було багато і важко було знайти двох однакових. Були білявки і шатенки, були з чорною і навіть зеленою шкірою, були в бальних платтях але були майже без одежі. Але всі вони танцювали один танок. Навіть не танок а ритуал.
Він пройшов половину стіни зала. "Пі-ер", чомусь згадав школу. Мабуть це було в дні коли його приймали в піонери. Він зусиллям відійшов від стіни і пішов в центр зала. Він поняв що він має бути там. Що там безпечно. А може то загалом сон. А може з Широкіне вітер приніс конопляний дим?
В центрі зала стояв трон на якому сиділа дивовижна жінка. Вона була не молода але й не стара, вона начебто світилась але начебто була напівпрозора. Чи то в неї сукня така?
Він опустив ствол до низу і підійшов до Неї.
- Вітаю солдат!
- Привіт.
Вона встала і підійшла до нього. Він відчував запах бузку, але запаху западла як він очікував - не було.
- Навіщо я тут?
- Хотіла познайомитись з тобою особисто
- А ми були знайомі раніше?
- Ти воював за мене
- Хто ти?
- Я - Правда
Як 30 років тому йому пов'язали на шию краватку. Але це не була червона синтетична хустинка. Це був військовий чорно-зелений шемаг.
А потім щось блимнуло і він опинився на кроваті. З автоматом. З вікна лилося яскраве місячне світло і долітав шум моря. І ще запах бузка.
Він з полегшенням перевірив що автомат на запобіжнику і відклав його - "Міг побратимів постріляти! Точно в Широкіне щось горить. Добре що не сильно". Намацав на табуретці сигарети і запальничку і підвівся покурити біля моря. І відчув що на шиї є новий, ще колючий шемаг.
Солдат сів. Подумав.
Відкрив ноут і почав тайпати "Записывайте лайфхак, кадеты. В яйцо не смотреть!"
афтерпаті:
афтер-афтерпаті: фігассє. 10 хв думав і 5 хв набирав пост. Бо так уаявив як після бою Бішоп вирішив поспати а там новий ліцерук
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2019-06-17 06:59 am (UTC)no subject
Date: 2019-06-17 09:26 am (UTC)no subject
Date: 2019-06-17 09:52 am (UTC)Там натураліст Бішоп з лицеруком на мармизі прилітає на Землю. Ліцерук від голодна ніякий, отже Бішоп знімає його з себе і пиздить ним Припиздента Компанії. Припиздент здихає нахуй, акціонери каються та хепі енд.
Але то вже фантастика нереальна зовсім вийшла.
no subject
Date: 2019-06-18 09:25 am (UTC)Ігнорування кличного відмінка в українській звучить так само, як уживання дієслів виключно в словниковій формі, хоча російськомовні можуть цього не відчувати…