Буцефал

[yumjaagiin.livejournal.com]

Ми вийшли з Гулівера. Ну майже вийшли. На виході ридала дівчинка що той собака на виході їх з'їсть. І дійсно, біля виходу сидів двірберман, великий пес, кольору хакі.
Я ще сподівався що в нас буде доня - копія жінки, тому прийняв удар на себе. Бо манюня була така ж точно.
Купив собаці біфштекса та печінці і дав тій дівчині шанс піти нагору додому. І дружині чкурнути вниз.

Собака з'їв бівштекса та пішов до нас в машину...
Скво стала кричати що то алергія і брудні лапи отже того дня собака опинилась на Нивках. В приватному секторі, у колішньої вчительки іспанської. На Баумана.

-=#*#=-

Кожного разу він чемно підходить до нас.
Але в нас йому погано. І я не знаю чому. Може тому що в нас лише дві кімнати. А може тому що я відправв його до якоїсь тітки. Гарної тітки з ділянкою але не рідноїхю душею.

Але це наш собака. З його ПТСР. З нашими тарганами.
І це створіння боже а не кацап у кого навіть інстинктів і рефлексів нема.


Ми просто не сказали йому то. "Пішли додому!"

Його звати Буцефал. Кінь. Слон. Або просто - Бузя.