Кошеня
Він прислухався. Точно, десь там в будинку волала дитина. Він перехрестився зліва направо, як має робити чесний католик перед важливою справою, і підсвітив фонариком в сутінки будівлі. Нікого. Він жестом показав напарнику "прикрий" та повільно пішов туди, дивлячись на можливі розтяжки. Шум йшов зі старої шафи.
Він закурив і став уважно вивчати шпарини. Так і є - внизу під дверцятами на пару міліметрів стирчала металева струна розтяжки. Він закурив і вийшов на подвір'я. "Знову кацапи на живця ловлять. В шафі - дитина. Розтяжка внизу".
Коли вони вирізали діру в стіні то побачили не дитину - живцем було маленьке кошеня, буквально пару місяців тому як народжене. Обісцяне і худе... І він не витримав, забрав з собою.
Кот Укроп
Він дивився, як Укроп вибирає з їх тарілки кусочки м'яса, залишаючи хазяїну лише гречку. Укроп чимось нагадував його Андрійка, який теж любив з'їсти з піцци весь сир та салямі і залишити батькам лише мокре тісто, змащене томатною пастою.
Але що робити, за рік кошеня з іграшки стало бойовим побратимом. А хіба можна сваритись з побратимом за їжу?
Укроп ловив пацюків і попереджав про угарний газ в бліндажі. Коли в нього боліла голова - Укроп лягав на голову і біль проходила без ліків.
Навіть останній раз коли його поранили, Укроп нишком проліз в машину і потім орав під операційною.
А потім під час відпустки Укроп грався з Андрійком хто кого зловить.
Єдине що дивно, кіт був якийсь російськовухий. Слово "м'ясо" чи "курка" не розумів геть. "Настоящій дамбасєц", шуткували в роті. І навіть комбат, справжній вуйко з полонин, призвичаївся звати його російською - "кот Укроп". І говорити "єш Укропчік. Ето свиня а не каша" на кухні. Укроп поважно їв з рук комбата і потім вдячно муркотів якось по русскі.
Бій
Накрили їх сильно. Гатили і стодвадцятками і протитанковими. Мабуть недавно прийшов черговий гумконвой.
Відстрілюватись сенсу не було, кацапи були майже за кілометр. Та й боги війни сказали що вже засікли батарею ворога.
Він прийшов до тями вже в шпиталі. Медик посміхнувся і сказав "ти чудом з того світу прийшов. Ми навіть не сподівались" і вколов ще одне знеболююче.
А вночі до нього прийшов Укроп. Він якось важко заплигнув у відчинене вікно і звично всівся на його грудях і заговорив не дуже гарною українською мовою: "все чесно, брате. Ти спас мене тоді в будинку. А вчора я віддав тобі своє останнє, дев'яте життя. Це - моє останнє. Бережи себе. І мене".
Епілог
Зі шпиталю вийшла дивна пара - солдат з котом на плечі. Вони йшли вниз по бульвару Лесі Українки. Вони неспішно крокували до залізничного вокзала на поїзд до Рівне. Додому. Вони йшли дожити мирно своє останнє життя. Разом.

Він прислухався. Точно, десь там в будинку волала дитина. Він перехрестився зліва направо, як має робити чесний католик перед важливою справою, і підсвітив фонариком в сутінки будівлі. Нікого. Він жестом показав напарнику "прикрий" та повільно пішов туди, дивлячись на можливі розтяжки. Шум йшов зі старої шафи.
Він закурив і став уважно вивчати шпарини. Так і є - внизу під дверцятами на пару міліметрів стирчала металева струна розтяжки. Він закурив і вийшов на подвір'я. "Знову кацапи на живця ловлять. В шафі - дитина. Розтяжка внизу".
Коли вони вирізали діру в стіні то побачили не дитину - живцем було маленьке кошеня, буквально пару місяців тому як народжене. Обісцяне і худе... І він не витримав, забрав з собою.
Кот Укроп
Він дивився, як Укроп вибирає з їх тарілки кусочки м'яса, залишаючи хазяїну лише гречку. Укроп чимось нагадував його Андрійка, який теж любив з'їсти з піцци весь сир та салямі і залишити батькам лише мокре тісто, змащене томатною пастою.
Але що робити, за рік кошеня з іграшки стало бойовим побратимом. А хіба можна сваритись з побратимом за їжу?
Укроп ловив пацюків і попереджав про угарний газ в бліндажі. Коли в нього боліла голова - Укроп лягав на голову і біль проходила без ліків.
Навіть останній раз коли його поранили, Укроп нишком проліз в машину і потім орав під операційною.
А потім під час відпустки Укроп грався з Андрійком хто кого зловить.
Єдине що дивно, кіт був якийсь російськовухий. Слово "м'ясо" чи "курка" не розумів геть. "Настоящій дамбасєц", шуткували в роті. І навіть комбат, справжній вуйко з полонин, призвичаївся звати його російською - "кот Укроп". І говорити "єш Укропчік. Ето свиня а не каша" на кухні. Укроп поважно їв з рук комбата і потім вдячно муркотів якось по русскі.
Бій
Накрили їх сильно. Гатили і стодвадцятками і протитанковими. Мабуть недавно прийшов черговий гумконвой.
Відстрілюватись сенсу не було, кацапи були майже за кілометр. Та й боги війни сказали що вже засікли батарею ворога.
Він прийшов до тями вже в шпиталі. Медик посміхнувся і сказав "ти чудом з того світу прийшов. Ми навіть не сподівались" і вколов ще одне знеболююче.
А вночі до нього прийшов Укроп. Він якось важко заплигнув у відчинене вікно і звично всівся на його грудях і заговорив не дуже гарною українською мовою: "все чесно, брате. Ти спас мене тоді в будинку. А вчора я віддав тобі своє останнє, дев'яте життя. Це - моє останнє. Бережи себе. І мене".
Епілог
Зі шпиталю вийшла дивна пара - солдат з котом на плечі. Вони йшли вниз по бульвару Лесі Українки. Вони неспішно крокували до залізничного вокзала на поїзд до Рівне. Додому. Вони йшли дожити мирно своє останнє життя. Разом.

no subject
Date: 2019-06-05 05:37 pm (UTC)Буду вдячний за критику русизмів чи невдалих слів.
no subject
Date: 2019-06-05 06:59 pm (UTC)а початок пам'ятаю читав десь у 2014 або 2015, як вони наших ловили на таки пастки - кошеня в шафі в покинутому будинку і розтяжки...
no subject
Date: 2019-06-05 07:19 pm (UTC)Але це написано в восени 2017 року.
Я тоді був не в Україні і по місцевому ТБ показували як якийсь солдат привіз з Іраку якусь собаку. І наступного дня я читаю ось це https://censor.net.ua/blogs/1106535/dr_ayibolit_i_jivotnye_kotorye_vernulis_s_voyiny
Тоді й написав на жовтому папері
no subject
Date: 2019-06-05 11:08 pm (UTC)Звук чи шум зазвичай не йде, а лунає, доноситься, чується тощо, якщо танцювати від сприйняття. Про звук, що він іде, доречно, коли йдеться про фізичний процес. Хоча напевно не скажу, чи це росіянізм — у деяких сучасних перекладачів і авторів зустрічається в тому ж значенні, що й у вас. І в будь-якому разі після приголосної має бути «і», а не «й». Просто спробуйте самі вимовити «шум йшов» :)
Задля кращого звучання сучасний правопис радить починати речення «В шафі…» з «У». Так само між словами варто уникати скупчення приголосних. Якщо можливо, застосовувати для цього паралельні форми: «забрав з собою» → «забрав із собою». Звісно, це стосується літературної вимови — люди ж говорять хто як.
Пропоную замінити «живцем було» на «принадою було» абощо. Адже іменник «живець» в орудному відмінку збігається за формою з прислівником «живцем» (рос. «живьём»), і через це в тексті виникає двозначність, що спантеличує за такої будови речення.
«Піца» — без подвоєння приголосних.
Стають кимось майже так само, як у російській, хоча для цього значення існує вужчий синонім «робитися/зробитися». А ось із когось не стають. Принаймні я не чув цього в мовленні і не знайшов прикладів. Із когось перетворюються на когось. Проте не наполягатиму, може хтось обізнаніший допоможе.
«Але що робити» → «Але/та що вдієш»
Сваряться не за щось, а через щось. А за щось, наприклад, б'ються. Тут мені треба знати, що було в оригіналі, бо я собі й російською не уявляю, як це, «ругаться за что-то».
«Угарный газ» → «чадни́й газ»
«Біль» українською, сюрпрайз, чоловічого роду. Бо якщо жіночого, то це геть інше.
«боль проходила» → «біль минав». Так краще, бо «проходити» має надто широке значення, наприклад, «проходити крізь тебе».
Перепрошую, наразі мушу зупинитися, бо вже час. Наступним разом перегляну решту.
no subject
Date: 2019-06-06 02:53 am (UTC)no subject
Date: 2019-06-06 10:35 am (UTC)«шуткували» → «жартували». «Шуткувати» — це рідковживане. Щоправда я не можу пояснити, чому стилістично воно здається мені тут недоречним.
«по русскі». Про всяк випадок, такого написання (з двома С) насправді не існує, це в нас зневажливий неологізм, який виник під час війни через «руССкій мір». :)
«з того світу прийшов» — може не прийшов, а повернувся? Бо дивно звучить, наче він потойбічний гість.
«знеболююче» — не можу сказати, що це неправильно, адже саме життя в цьому випадку пропонує купу варіантів. Якщо вживати усічену розмовну форму, я би написав «знеболювальне» (насправді «знеболювальний/знеболюючий засіб»). Але пропоную самостійно дослідити цю тему заради розваги, бо вона завелика для коментаря. У ній і російський вплив, і протиставлення українських віддієслівних прикметників активним дієприкметникам, і також практика живого мовлення. :)
«до вокзала» → «до вокзалу».
Це в сучасній російській «Ровно» виглядає як прислівник і тому не відмінюється. А «Рівне» цілком нормально відмінюється як прикметник, що ним воно і є. Отже «до Рівного».
«Дожити життя». Доживають зазвичай до чогось. Якщо йдеться про решту життя, то її спочатку треба прожити, перш ніж віку дожити. :)
no subject
Date: 2019-06-06 10:46 am (UTC)no subject
Date: 2019-06-06 12:03 pm (UTC)Якщо мої поради призведуть до чогось такого корисного, тоді я з вами ту пляшку залюбки подужаю. І підписуватимете мені той примірник, аж доки пляшка не спорожніє. Тож розраховуйте свої сили! :)
no subject
Date: 2019-06-06 12:10 pm (UTC)Я згадую як вчив мову але реально вчусь коли пишу розповіді і отримую поради )
no subject
Date: 2019-06-06 12:32 pm (UTC)no subject
Date: 2019-06-05 06:35 pm (UTC)Learn more about LiveJournal Ratings in FAQ (https://www.dreamwidth.org/support/faqbrowse?faqid=303).
no subject
Date: 2019-06-05 11:54 pm (UTC)різні коти різне життя
Date: 2019-06-06 03:01 am (UTC)Бач морда як сувора? І медаль за снігурів на шиї? Цей не віддає життя. Цей його забирає в кацапів!
І корів глвалтує. Чого та корова плакала?
no subject
Date: 2019-06-06 12:52 pm (UTC)укр. орати = рус. пахать <землю>
рус. спасать = укр. рятувати отже рус. спас = укр. врятував
no subject
Date: 2019-06-06 01:07 pm (UTC)Про «спасати» я теж спочатку хотів зауважити, але таке розмовне слово існує, а за сюжетом кіт «заговорив не дуже гарною українською», тому це можна сприймати як авторський стиль :)
no subject
Date: 2019-06-06 01:12 pm (UTC)