Оригинал взят у
kym_garbyz в
Что кушает за обедом крокодил?Як відомо, кацапюри народили фашизм абсолютно чорним, з єдиного інгредієнту -- класової ненависті шахтарів до усіх інших кольорів. Потім гітлєровці розбавили його перцем нац.питання і він став коричневим. Ми пішли ще далі. Додали помiдорів, бурячку, яблук, реберця свині, кільо баранини, яловичий хвіст, півкурки, та заправили ложкою ліберально-сметанного капіталізму. Наш фашизм вийшов помаранчевим, згідно рецепту полтавського борщу. І хоч він не такий суворий, як папєрєднікі -- головне, що ложка в баняку стоїть, а не плаває, неначе Дженерал Казньнємцов за допомогою пєрдячого пару.
Наш фашизм густий, немов сексуальне життя села Зрадіївка, вустами бабці Горпини. У ньому сплелися ломоносівські ноги ходоків, мозолисті руки трударів та повна пазуха цицьок шльондарів. Відкушявши першу ложку того борщу, хочеться бігти ген за очі, аж до самого краю ЕС. Після другої, починаєш відчувати у руках неймовірну силу та бажання миттю побудувати отут, прямо під вишнею -- Україну своєї мрії. А досьорбавши піввідрове мисятко та облизавши ложку -- одразу виникає жагуче бажання сходити на гостину до куми, поділитися досвідом кухаря та біологічними рідинами.
Куштувати наш фашизм люблять усі на світі без винятку.
Для гостей з дальнього запорєбріку наш борщ є восьмим чудом світу, з напівдев'ятими часниковими грінками. Олімп смаку та нєзиблєма твєрдиня зібраного в пучок укропу. А от серед найближчих сусідів тай серед самих борщагівців -- рецепти фашизму варіюються згідно внутрішній скрєпі кухаря. Дехто не додає свинини, бо Кошовий їхнього куріню прописав у конституції Орландоблюма -- що то не кошерно. Дехто не їсть буряка, бо від нього гівно червоне. Інші не можуть переварити квасольку. Кацапи, взагалі не додають у борщ нічого, окрім капусти, та й та, має бути минулорічної чорноти. Декотрі, навпаки, додають до казану фашизму, щось своєрідне, зі свого, рідного -- згідно внутрішній скрєпі. Як ото жидорибарі Одеси, замість м,яса биків, вони додають до борщу філейку бичків. Бо бик є бик, що на полонині, що у морі.
Зрозуміло, що не усім фашистам до смаку таке розмаїття борщів. Особливо тим, кому за 50. Більшість свого трудового подвигу, вони провели при розвитому соціялізмі і тому їхні мозолисті русські язики призвичаїлися до більш простих здобутків по 2,20. У побуті, вони віддають перевагу "Завтраку туріста" з неперевареної квасолі та інших вторяків. Їм не до душі ні один із варіяцій нашого фашистського борщу. Вони люблять пюре із заводської столовки, за те що воно жидєнькє та корисне для зубів. Люблять суп "харчо". А якщо у тарілці з харчо плаває комплімент від шеф-кухаря "Пєльмєнно-Варєнічной", то взагалі кайф. Бо що то за харчо, без харкачо? І щоб нєпрємєнно усюди черга була, як за піндосами підносами, так і за десертними лопатами. Усім відомо, що черга символізує неймовірну популярність товару чи послуги.
А от серед молодших поціновувачів борщу -- переважає тяготіння до чогось моднього. Щоб не якийсь там борщ, а щоб назва блюдєй у "меню кампф" була іноземна та розігрівала язик при вимові. Така людина простого борщу не їстиме. Та як скажеш, що то Борщуельйо -- "дбайливо відібраний ззаду менструальний дощ антелопи, розігрітий сонцем на світанку", буде рубати, аж за вухами лящатиме. Такі молодики теж кидають рідну "Пузату хату", але не на користь "Закусочной", а воліють смакувати хамоновий фашизм а-ля "Клод Моне".
Ну то є право кожного з нас: як, де, коли і по чьом вживати свою тарілку фашизму. Гірше, коли вєтєрани Беркуту, закликають заваляти мою "Пузату хату" та пастроїти тут "Пельмєнічну". Ну не люблю я китайську кухню. Можна щеб було поміркувати над "Клод Моне", але любителі хамону віддають перевагу не строїтільству, а готовому ресторану. Тренд до закликів, а тим паче до дій строїтелей коммуно-православного котла та інших бомжів від МВД -- ми, слава Енею, перебороли. БАМівці усе більш націлені на "успєшную евакуацію" запорєбрік, до жаданих щєц. Омоновці мігрують на схід, хамоновці -- на захід. Як мудро написали кухарі другого рейху на відомих воротах --Кожному своє. Особисто я, тяжію до дегустування усіх рецептів борщу, з наступним нагородженням топ-10. А тоді усі "Пузаті хати" України підігнати під стандарти "НАДО". Чим більше варіяцій -- тим більший відсоток, що серед них є манна небесна. Отож, нєсітє всьо.
Бомжі вибирають вялічіє і це прекрасно, бо мають право і Хунта дає добро. Інша справа, що їх вибір несвідомий, вони ж бо не скачуть і більше коструль люблять "котли". Історія православного комуно-імперіялізму, не навчила обмороків бодай азам. Фарш до улюблених пєльмєнєй, правлячі кацапи завжди роблять із своїх, нижчестоячих на колінах, соплємєнніків. Ну то таке... Слоненя із Кіплінга, також хотіло знати, "што кушаєт за обєдом крокоділ"?
Моднікі, в свою чергу, вибирають стабільність. І також мають право. Бо приїхати на усе готове, то не кайлом махати. Їх вибір -- забезпечений унтермнш у Чехії. Вдень помив посуд у "Моне", ввечір грамульку дорогого і у клюб.
Кожному своє.
Опясляслів,я:
Новости начала недели, подтвердили народную мудрость. Весы всегда стремятся к равновесию. Бомжи мигрируют на восток, 14-летние капитаны из кафе "Ушы Березы" -- на запад. Но ось зла фашистского безмена -- зиждется не на западе и востоке, а на ТУТ.
Поведаю личное.
В августе, одна жиличка моего колхоза ЖБК "Червоне дышло", внезапно устремилась жить в Крым. На все мои увещевания и советы -- она с благородной яростью плевала в Хунту и Вальцмана, почему то увидев их в моём арийском лице. Полбедив, таким образом, она торжественно передала мне ключи от своей квартиры на сохранение (понятно, что хунта хунтой, но мосты жечь не нужно) и укатила на юга. Ибо там работа, пенсии, и вообще, воздух целебный. Вчера, сия дама вернулась в Нэню поджав хвост. Я, конечно, хотел подъебнуть ея матку -- памятью о былом. Но глянув в её крымские, бездонные глаза -- воздержался. Блудные сыны, они тоже люди, хоть и дочери...
Итого: минус 1 запоребрик, минус один в Гейропу, плюс одна эт хоум. С учетом того, что Березовский пацаненок начнет помогать непутевым родычам в Украине-- отличный нулевой результат, я щетаю.
Кто-то искал русский мир, кто-то ЕС -- но все без исключения нашли Украину.