Блогосфера про війну

[bytebuster]

Перепост допису bytebuster @ ua_patriotic_war: Блогосфера про війну
Перепост допису bytebuster: Блогосфера про війну
 anti-colorados: Когда отклеился ус  // Автор задається простим питанням: чому в умовах, коли московня завзято захоплює заручників, які потрапляють в її поле зору, деякі персонажі регулярно їздять до моцкви і заручниками не стають?

Сейчас уже хорошо известна тактика Московии в необъявленной войне против Украины. Россияне, как это делали их предки из Орды, захватывают заложников для того, чтобы выторговать себе какие-то преференции на переговорах или, как заявил один из главарей российских террористов: «формируем обменный фонд». То есть, при любой возможности они пытаются захватить заложников для того, чтобы иметь возможность обменять на «их» людей, задержанных на территории Украины за диверсионную и шпионскую деятельность.
В связи с этим, крайне удивительной кажется «невнимательность» российских спецслужб, в руки которых попадали деятели, довольно известные как в Украине, так и за ее пределами.
Мы подозреваем, что […] их совершенно случайно «отпустили» почему-то «не узнав» и даже не проведя опрос остальных пленных на предмет того, кто есть кто. В общем, все это напоминает старые совковые приемы, когда попавшийся на мелком правонарушении оболтус обрабатывается опытным сотрудником, умеющим быстрыми и широкими мазками нарисовать картину безрадостного будущего, а после – предлагает очень достойный вывод – помочь в мероприятии особой государственной важности.
Чаще всего, оболтус соглашался, примеряя на себя роль тайного агента. В результате, жизнь его налаживалась, а сотрудник – отчитывался об удачной вербовке нового агента с замысловатым псевдонимом. Если агент проявлял себя положительно именно в том мероприятии, под которое его вербовали, то связь продолжалась и переходила на постоянную и оплачиваемую работу.

 Serg Marco: Я позавчера очередную зраду пропустил. Ну как пропустил, она сама возникла, сама обросла воющими хомячками и сама же и загнулась.
В двух словах, в СМИ было приведено вырезка из интервью Пескова где он заявил что Путин и Порошенко встречаются тайно.
Смотрите. Есть Песков. Есть Цеголко. Есть Путин, есть Порох.
Путин – враг. Песков – это представитель врага (и да, тоже враг).
Вас вообще должно волновать что там брякнул враг? Да по сути вам должно быть посрать на все что вякает из запоребрика.
Окей, вам не нравится Порох. Пусть так. Но Порох при всем негативе к нему – он наш сукин сын. Он не враг. Он наш сукин сын которому мы напихаем сами в случае чего, без какого то запоребрика. А Путин – враг. И его, и Пескова, и других путинских посипак мы будем слушать в последнюю очередь.
Так что запомните пожалуйста этот алгоритм. Путин враг. Порох – наш сукин сын. И никак не наоборот.

 Аллан Левітов: Официальный статус отношений
Немногие поняли, что на самом деле произошло с появлением (одного из мерзейших и опаснейших соратников Яныка) Портнова в эфире "оппозиционного" телеканала ZiK - и либо одобрение (как сделал Корбан) либо скромное молчание по данному поводу со стороны как "зрады" так и "свободной" и "независимой" прессы.
А на самом деле осуществлен ПЕРЕХОД отношений сообщества "зрады" (и медиабл@дей пророков их) с "реваншистами" (друзьями вована) на новый, практически официальный уровень.
Это, знаете, как в отношениях в браке. Сначала у дамы появляется любовник, но она старательно это скрывает:
"Это просто коллега по работе подвез меня домой. Это просто звонил знакомый. Я люблю только тебя - а всю ночь я провела у подруги".
А потом этак - бац! "Ну, да, у меня любовник. И чо?"
 А от і Боріс Бітнєр («Ян Валєтов») вскрився:
Наташа Влащенко (Natasha Vlaschenko) мне не нравится Портнов, но ты все делаешь правильно.  // Я вже відписався від рашиста. А ти?

 Sergii Iesipov: За чим я насправді сумую?
Я сумую за тим лютим 2014 року. За тим відчуттям скорої весни, відродження, оновлення.
Це п‘янке відчуття, коли ми гнали - а вони бігли. В Жулянах і Борисполі, тягнучі за собою свої чемодани з лайном. Усіх своїх повій і кухарок і пухких виблядків. Коли вони зносили прикордонників і рамки, коли земля горіла у них під ногами.
І коли вся Країна ногою вибивала двері в їхні хонки, і замки за високими парканами, набиті яскравим і безглуздим барахлом. Коли весь світ бачив їхне жлобство, рагульство і несмак. І дивувався, як ці упирі взагалі могли чимось керувати?
Це були часи їхнього страху і нашої Перемоги. Веселі були часи.
Я знаю, що і зараз ці портнови, азірови і клименки нікому не потрібні і не цікаві. Це чергові говорящі дупи - вони вже подохли, доїдаючи крихти з московських барських столів, пропиваючи і пронюхуючи останні наворовані.
Як подохли і всі ті недолугі посіпаки, які організовують всі ці «інтерв‘ю» за 30 смердючих срібляників, які їм ще стануть поперек горла. Як і всім тим, хто зараз приплясує «висловлюючи підтримку».
Це вже нічого насправді не змінить, це все одно агонія.
Караван не просто іде - летить на космічних швидкостях.
Прикро просто, що вони перестали вже боятись.
Дарма вони перестали боятись.

---

 Щоразу, коли ви поширюєте цей текст, у світі десь народжується маленький Мевлют Алтинташ.

Comments

[ukurainajin]

Ну взагалі-то я розумію точку зору Валєтова. Каже він правильно. Але погляньмо на результат. Внаслідок того, що він сповідує, у нього в журналі повно мерзоти з відверто антиукраїнськими поглядами. Норми спілкування не порушують, тож користуються «свободою слова». Чи є там якась відповідальність? Гадаю, що не більше, ніж коли на 112-му Ганна Герман верзе якусь популістичну маячню. І на чолі в неї не написано так, аби усі телеглядачі бачили, що вона колишня радниця і «розмовляюча голова» Януковича. А так-то має, звісно, право промовляти до людей.

[bytebuster]

Про це й мова.
Свобода слова — це зовсім не те саме, що можливість безкарно написати слово «ХУЙ» на будинку міністерства культури.
Валєтов раніше засвітився своїм ставленням до «Аднаґлазнігів» і «Вговнтагтє», але тоді я подумав, що — ну буває.

А вата в коментах — то таке, у наших пана Гжегожа і Толіка-с-Прібором теж вата в комєнтах, вони її там принижують — іноді по черзі, а іноді так. :)

[ukurainajin]

Раз, Валєтов не Толік і не Ґжеґож, у нього не полігон, а заповідник. Справа його власного смаку, а мені давно обридло.

Два, боротися з брехнею за її правилами неефективно, надавати ворогові ті самі права, що й собі — самогубство, а переконувати інших, що це нормально…

Звісно, є бік закону і є бік моралі. Добре, коли всім усе очевидно і просто, як напис на стіні.

[bytebuster]

Стопудово згоден з усім.