[identity profile] archytector.livejournal.com posting in [community profile] bitter_onion
Оригинал взят у [livejournal.com profile] archytector в Романтика, лавочки и детские площадки


Украинцы окончательно как нация сформировались в эпоху романтизма. Отсюда шевченковская романтическая идеология и героические герои, героизм которых не может быть опровергнут никакими доказательствами. Отчасти это наложилось и на более современных персонажей. Тот же Брежнев у нас в Украине воспринимается вполне себе нормальным дядькой, который и сам был жизнелюбом и другим «дал пожить». И это, конечно, не исторический Брежнев, а его проекция.

Сегодня Кармелюк, Гонта и Зализняк на страницах расово правильных учебников и разной публицистики с таким же упорством борются за Украину, как вчера они на страницах советских книг боролись за социализм. Более современных контраверсийных героев вспоминать не будем, так как речь не об этом в принципе.

Общая неразборчивость в выборе этих всех героев вместе с романтизированным подходом к истории в целом приводит к закономерному следствию: консервирование абсолютно неприспособленной к реальности системы координат, на которой не может расти ничего, кроме популизма.

Был в ходу до 2014 года такой тезис: у нас такое государство, потому что независимость досталась нам без крови. Так говорили в 2001 (подразумевая 1991), так говорили в 2010 (подразумевая 1991 и 2004). Потом было лето-осень 2014. Кровь лилась рекой. В парламент выбирались ребята в камуфляже и все думали, что страх властей перед тысячами фронтовиков двинет страну вперед. И если бы «наша Надя» тогда по различным причинам умерла (подавилась бы оливкой в плену, например), то, наверняка бы заняла видное место в пантеоне героев между Хмельницким и Бандерой. Но Надежда умирает последней, а следовательно, ее бурная деятельность странным образом вынесла ее из героического пантеона еще быстрее, чем арест и последующий кремлевский пиар ее туда занесли.



Романтизирование всего вокруг проецируется и на внешнюю политику. Полюбят ли нас поляки? Спасет ли нас Израиль? Поверят ли нам арабы? Помогут ли нам татары? Пойдут ли за нами турки? Страны делятся на «друзей» и «врагов», а весь цивилизованный мир уже стоит на пороге осознания того, что судьба ихней цивилизации решается на Светлодарской дуге или в Аэропорту им. Прокофьева.И все теракты в Стамбуле, конечно же, делает Путин. И теракты в Берлине тоже. Чтобы отвлечь внимание от обстрелов Марьинки. А идейные японцы массово шьют себе униформу бойцов ВСУ - потому что очень уважают наших героев. И Япония вот-вот нам поможет, потому что хочет себе Курильские острова. Нет, это не смешно, это на полном серьезе так говорят.

И на этом фоне дискуссии, скажем, о либеральной или социал-демократической моделях в экономике, о преимуществах той или иной налоговой системы, и, наконец, даже о такой приземленной и понятной вещи, как пошлина на подержанные импортные автомобили или налоги, т.к. уверены, что налоги должны платить только комерсы с буржуями. Они же должны ставить лавочки в парках, детские площадки и вешать почтовые ящики в подъездах.

Значительно проще подменять дискуссии о будущем примитивизированным видением «героического» прошлого - это особенно хорошо видно на примере соседнего государства-агрессора с карикатурным победобесием и чувством собственного величия. Но, к сожалению, мы от нее в качественном плане сбежали недалеко, голосуя за лавочки и живя в мире давно умерших вождей, ожидая, что кто-то из них реинкарнируется и «придет – порядок наведет». Как там пела «народная артистка Украинской и Молдавской ССР»?:

Romantică,
Mi-e tristeţea şi inima,
Romantică,
Cărunteţea si lacrima,
Romantică,
Singurea său cu dragostea,
Romantica
Voi rămânea.



Date: 2017-01-21 10:30 pm (UTC)
From: [identity profile] antin-yabluko.livejournal.com
я розумію, що ви з совком намагаєтесь боротись. та не могли би зразу почати з себе? і можна навіть щоденник вести тут: як я переміг совок. було б цікаво. а то з одного боку совкові штампи, з іншого - ними ж пробується опровєргнуть інші уявлення совків про Україну.

героїзація героїв - це нормальне явище у всіх націй, які виникають з етносу. привіт ще з часів суспільств, що привласнюють. В принципі це і є база, на якій народжуються уявні спільноти. Герой, який завоює добро і щастя людям - це геть нормальне явище. В Омєрікє, типу, такого нема, ну типу майже, та в спільнот етнічних, які американську націю формують - є. італійці, ірландці і навіть англійці своїх притягнули. Просто не всі вони стають загально національними. Жанни Дарки та прочі геракли з робін гудами - то вообще в кожному райцентрі є. І в принципі вони ніяк не мішають дивитись людям в майбутнє. раз в півтора покоління в ті символи нове значення вкладається та йдуть далі.

Проблема не в тому, що існує романтизація і героїм, а в тому що не існує нічого іншого. Я, такого, в Україні не бачу. Проходе процес переосмислення чогось та створення нових форм і змістів. І це нормально. І це довго. Переосмислення. Є прошарок людей, які це переосмислюють і не стають націонал предетелями і фріками. А от в совку чи в російському середовищі - такого нема. Лише героїзація минулого. І нічого іншого не помічається. Бо в їх уяві нічо іншого ше нема. Бо росіни це не так уявна спільнота, як спільнота що привласнює. І живе в тій парадигмі: герої прошлого, золотий вік, боги подарили всіх коров тіки нам-масаям уродзьонним, а інші ними користуються, бо вкрали. Бо просто в них тіки так думають.

Про полюбят лі нас поляки - ну знаєте... Це не в суспільсвті говорять. Це умовно "влада" таким грішить. Яка і є совковою. Ну так влада не є суспільство.

Брєжнєв у вас добре вийшов, тіки як мають дивитись українці на Брєжнєва як не по-українськи? По-циганському, чишо? Чи як цтеки? Вони і на сталіна з атілою по-українськи дивляться. І навіть уявляють трампа, як мешканця підгайців. І приписують їм риси притаманні українському світу, відому в такому світі. Це нормально. Американі тоже по своєму оцінюють порошенка чи хірохіту. Нато вони і американці.

Date: 2017-01-22 05:33 am (UTC)
From: [identity profile] yevgen-numput.livejournal.com
Проблема в тому, що найгероїчніши герої українського минулого, як то кажуть, голі, та підперезані. І щоб виставити їх на загальний огляд їх треба добре підфарбувати й натерти політурою. Замість пантеону пересічний громадянин бачить вертеп на ярмарку, або ще гірше - ляльковий театр.

Ну хто вам сказав, що сучасне суспільство зав'яне на корню за відсутністю шкільної хрестоматії на кшталт "Легенди та міти Давньої України"? Без Іллі Муромця чи Брєжнева в ланках почесних українців? Чи Бандери, чиє життя було трагічним, але нудним, а боротьба епічною, та за результатом - марною?

Хай діди здобудуть спокій у своїх могилах - досить викопувати їх кожного разу, коли черговий клоун вирішить, що йому бракує політичного капіталу.

Нації, етноси як основа державності - нежиттєздатність цієї концепції доведена всією історією 20 сторіччя. Сучасна Африка, Близький Схід - ніхто не може створити державу лише за національним признаком: почни лише, і на останок матимеш родрібнені до рівня садиби (з хрущами і вишнями) новоутворення на одну сім'ю чи громаду.

Порожнечу заповнюють порожнечею - отримують порожнечу. Українці пишаються належністю до великої Західної культури - збудуймо суспільство, гідне нащадків Піфагора із Арістотелем! Весь світ належитиме нам! Історія Європи - це наша історія. Вся західна література - це наша література. На цьому підгрунті хай зростає новий український соціум, формується його суспільна мораль й культурне середовище. А дідів - не забудемо дідів, бо забувати дідів - не є евпропейскою традицією.

Date: 2017-01-22 12:37 pm (UTC)
From: [identity profile] antin-yabluko.livejournal.com
герої чи ваші уявлення про них? і коли ті уявлення були звормовані. і ким

Profile

bitter_onion: (Default)
Клюб кадетов Катедры

March 2022

S M T W T F S
  123 45
678910 11 12
13 14 15 1617 18 19
2021 22 23242526
2728293031  

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated May. 22nd, 2025 07:27 am
Powered by Dreamwidth Studios