![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
grzegorz.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
bitter_onionМені це дуже болить, просто крається серце.
А все через т.зв. «Німецько-українську комісію істориків (далі НУКІ)», яка ні вдень, не вночі не дає спокою.
У мене склалося враження: дуже мало хто в Україні розуміє, що ж насправді відбувається навколо цієї «комісії».
Дехто сприймає бурхливі публічні дискусії навколо неї ледь не як особистий конфлікт між послом Андрієм Мельником та співголовою «комісії» - істориком Ярославом Грицаком та деякими його прихильниками/послідовниками.
Більше того, дехто схильний трактувати ці публічні дебати як свого роду кайдашевий спір між дипломатом і «великим інтелектуалом», між «чиновником» та «представником громадськості».
Як суперечку, котра нібито точиться виключно навколо власних амбіцій, а відтак не сприяє національним інтересам України.
На жаль, це дещо поверхове і в корені хибне враження.
Повірте: у розпочатій дискусії йдеться не утвердження якихось особистих «еґо». Мова йде про питання дійсно фундаментального характеру, яке вимагає широкої громадського обговорення та медійного дискурсу.
При цьому на кону стоїть не тільки і не стільки визнання Німеччиною Голодомору.
Хоча - слід визнати - саме принципові розходження щодо цієї архіважливої для кожного українця матерії і дали старт глобальної науково-політичної баталії.
Тож, користуючись режимом карантину і home office, хотілося б розповісти більше. Про все по-порядку. І напевно в кількох постах.
Спочатку дещо хронології:
Перше. У 2015 р. створюється 🇺🇦🇩🇪 «комісія» істориків як громадська ініціатива для поширення знань про українську та німецьку історію в обох країнах. У 2016 р. за ініціативою Берліна міністри закордонних справ Ф.-В. Штайнмайєр та П.Клімкін взяли НУКІ під спільний патронат.
Таким чином, щонайменше після цього рішення «комісія» набула зовсім іншого формального статусу, а відтак і додаткової політичної та державної ваги.
Іншими словами, протягом останніх 4 років (!) років члени цієї «комісіїє - по 7 осіб з 🇺🇦і🇩🇪боку - представляють вже не себе самих як науковців і не власну академічну позицію (попри її безсумнівну важливість).
Вони представляють насамперед свої держави - Україну та Німеччину - та їхні інтереси.
Від самого створення і до сьогодні НУКІ фінансується коштом МЗС Німеччини через 🇩🇪 державну установу - таку собі «Німецьку службу академічних обмінів» або DAAD.
Цікаво, що 🇺🇦співголова НУКІ пан Грицак у своїх інтерв‘ю цей факт чомусь вперто заперечує (див. Комент 1).
Вирішальну - і визначальну - роль саме МЗС ФРН у функціонуванні «комісії» замовчує і українська версія сайту НУКІ - на противагу до німецькомовного сайту (див. Комент 2).
Друге. 27 травня 2019 р. абсолютно несподівано для багатьох - петиція про визнання Голодомору геноцидом українського народу набирає необхідні понад 50 000 голосів для її розгляду в Бундестазі.
Ця історична подія стала справжнім тріумфом демократії, завдяки чому широка німецька громадськість та політична еліта Німеччини ФРН була - якщо хочете - просто примушена зайнятися цим, на жаль, і досі маловідомим злочином в історії людства.
Третє. Здавалося б - накінець НУКІ дочекалася своєї зіркової години - адже кому, як не спільній 🇺🇦🇩🇪 «комісії» істориків - належило б саме зараз сказати своє вагоме слово. «На пальцях» пояснити депутатам Бундестагу надзвичайну важливість питання Голодомору та необхідність ухвалити справедливе рішення.
Такий історичний шанс буває раз на 100 років.
Але, як пише біблійний пророк Ісая, «пройшли жнива, минуло літо», а наша «комісія» продовжувала тихесенько мовчати.
Саме тому 16 вересня 2019 р. Посол Андрій Мельник у своєму листі до обох співголів НУКІ, наголосивши на ключовій ролі «комісії», закликав 🇺🇦🇩🇪істориків дати Петиційному комітету свої рекомендації напередодні розгляду у відкритому засіданні 21.10.19 р.
Вже наступного дня Посол отримає дивну відповідь 🇩🇪співголови «комісії» - проф. Мюнхенського університуту Мартина Шульце Весселя, в якому він дослівно повідомляє таке:
«більшість Комісії схилилась до думки, що Комісія не повинна висловлюватися (щодо Голодомору) ... бо більшість Комісії скоріше готові говорити про «злочин проти людяності» ніж про «геноцид» згідно з дефініцією ООН.»
Слово «більшість» недвозначно означало, що цю думку - очевидно - на той момент поділяла і частина українських членів, а саме: що Голодомор не є геноцидом, а також про неготовність і небажання істориків сказати своє авторитетне слово під час парламентських слухань.
Скажу чесно, після цього шокуючого листа ми з Послом надовго втратили сон, відмовляючись повірити у таку безсоромну страусину позицію істориків. По суті, у такий спосіб наші, з дозволу сказати, «історики» вже зрадили пам‘ять жертв Голодомору.
Четверте. 21 жовтня 2019 р. відбулось перше - історичне - засідання Петиційного комітету Бундестагу, під час якого ми лише зайвий раз впевнилися у своїй правоті:
головним об’єктивним джерелом знань щодо спільних сторінок 🇺🇦🇩🇪історії як для МЗС Німеччини, так і німецьких парламентарів МАЄ виступати саме наша «комісія».
Про це дуже красномовно свідчить протокол згаданого засідання. Як на мене, це - дійсно
унікальний документ, який ілюструє, як саме німецькі політики сприймають тему Голодомору.
(Комент 3).
Під час цього засідання Петиційного комітету Державний міністр з питань Європи МЗС ФРН Міхаель Рот, який представляв офіційну позицію Федерального уряду, а також депутати безпосередньо апелювали до “комісії” щонайменше 5 разів (!).
Детально наведу ці звернення до НУКІ:
1. Державний міністр М.Рот визнав, що хоча «комісія» була створена ще у 2015 р., - цитую - «лише у вересні [2019 р.] вона обговорила тему Голодомору».
2. Міністр М.Рот водночас підкреслив особливу роль «комісії» задля поширення знань про Голодомор, наголошуючи - цитую:
«Саме від роботи Українсько-німецької комісії істориків ми очікуємо на важливі імпульси, як саме ми зможемо набагато ширше доносити цю тему до громадськості» (!!!)
3. Депутат Бундестагу, доповідач від опозиційної фракції Лівих З.Пельманн прямо звертається до Міністра М.Рота: «Ви згадали комісію істориків, яка працює з 2015 р. Що саме зробив Федеральний уряд до і після 2015 р. для розповсюдження інформації про Голодомор?»
Іншими словами, член парламенту запитує уряд, який фінансує нашу «комісію», що ж вона робить задля поширення знань про Голодомор.
Відповідь М.Рота на це говорить сама за себе, точніше за «роботу» НУКІ - цитую: «З нинішньої перспективи Федеральний уряд зробив дуже не достатньо для збереження пам‘яті про Голодомор».
4. Державний міністр М.Рот визнав, що - крім теми Голодомору - цитую: «мені ще більш соромно за те, що ми досі так і не здійснили належного історичного опрацювання і не забезпечили достойного вшанування пам’яті 27 мільйонів осіб, загиблих від рук нацистської Німеччини у Східній Європі. Про це ми майже не говоримо. Це не закарбувалося у колективній свідомості нашого населення».
Тобто М.Рот паралельно порушує ще одне - надзвичайно важливе для нас - питання історичної відповідальності Німеччини по відношенню до України за злочини нацизму.
При цьому він додає - знову цитую: «Саме тому я вдячний, що ми з 2015 р. маємо Українсько-німецьку комісію істориків», - сподіваючись на її вагоме слово і в просуванні згаданої теми.
5.Міністр М.Рот згадав факт визнання Бундестагом геноциду вірмен 1915 р., коли була встановлена співвідповідальність німців за цей злочин, проводячи паралель із темою Голодомору.
Так, член німецького уряду знову прямо звертається з проханням до Німецько-української комісії істориків перевірити «чи на тодішньому МЗС лежить будь-яка відповідальність» за можливу співучасть у злочині Голодомору.
Він додає: «Наразі я не володію такою інформацією. Але те, що я не знаю, ще не означає, що її [співвідповідальності Німеччини] не було. Це саме те питання, яке ми ще раз маємо обговорити з комісією».
Ви спитаєте: для чого нам всі ці подробиці і деталі засідання?
Поясню: Посол А.Мельник та наші дипломати були запрошені на це засідання в якості гостей. Жодного разу ніхто з депутатів не звернувся за роз‘ясненнями до глави дипмісії, чи МЗС України, чи інших державних органів або академічних інституцій!
Як представники Уряду ФРН, так і німецькі парламентарі апелювали виключно до 🇺🇦🇩🇪 «комісії» істориків!
Чому? Причина дуже проста: адже цілком очевидно, що Посольство/МЗС України діють в політичній площині, керуючись державними інтересами, а тому апріорі є зацікавленою стороною.
Члени ж Бундестагу у своїх рішеннях хочуть опиратися на незалежну, об’єктивну, фахову експертизу істориків.
Яких саме істориків? Природно йдеться саме про нашу «комісію», яка до того ж отримала відповідний патронат глав МЗС обох держав!
Що означає цей патронат на практиці? Тут жодним чином не йдеться про те, що дипломати можуть впливати на зміст роботи «комісії».
Йдеться про наявність ДОВІРИ до неї з боку двох держав і про те, що ця «комісія» мала б виступати ОДНИМ потужним голосом від імені провідних істориків обох наших країн.
Саме тому депутати так часто апелювали до НУКІ, справедливо очікуючи від неї не лише фахових роз‘яснень, ініцативи, активних кроків, але й консолідованої позиції щодо непростих сторінок історії, якою безперечно є Голодомор.
Саме очевидна бездіяльність «комісії» - попри всі звернення - а не якісь особисті мотиви, і стала головною причиною для Посла А.Мельника піддати справедливій критиці її «роботу» та наполягати на переформатуванні цієї двосторонньої інституції істориків.
Саме про це дипломат і заявив з гіркотою у коментарі «Укрінформу», як тільки вийшов із зали засідання Петиційного комітету.
Фактично це було свого роду ніжним спонуканням «комісії» до активних кроків, щоб дати - хоча й із відчутним запізненням - відповіді на численні відкриті питання щодо визнання Голодомору та історичної відповідальності Німеччини перед Україною, у тому числі й порушені німецькою стороною на згаданому засіданні.
Що маємо у сухому залишку? Минуло понад півроку (!) з часу засідання Петиційного комітету.
Що зробила комісія? Після громадського і медійного тиску вирішила провести у вересні 2020 року вузьку наукову конференцію, присвячену Голодомору.
Не можна виключати, що до того часу Бундестаг вже завершить слухання щодо нашої петиції про визнання. І все це буде, недипломатично кажучи, «у свинячий голос».
Дехто вважає, що цей штучний конфлікт між послом та істориками шкодить справі визнання Голодомору.
Але насправді це не так: лише завдяки широкій медійній дискусії з‘явився реальний шанс поговорити про історичну (без)відповідальність вітчизняних істориків перед Україною.
Намагання уникнути публічного дискурсу, замести сміття під килим ніколи не зробить нашу спільну домівку чистішою!
І - як кажуть - last but not least. Ряд ЗМІ та коментаторів поспішили повідомити про поразку України у справі визнання Німеччиною Голодомору, взявши до уваги лише позицію МЗС ФРН.
А сам спір між дипломатом та істориками встигли розтлумачили як «перекладення вини за цей провал».
Насправді - поки не завершено розгляд петиції в Бундестагу - наша боротьба триває. Вдень і вночі.
Про те, чому говорити про невдачу було б абсолютно невірним - причому незалежно від того, яким стане рішення німецького парламенту - читайте вже у наступному пості-лонгріді.
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2311623782471635&set=a.1524957217804966&type=3&theater
А все через т.зв. «Німецько-українську комісію істориків (далі НУКІ)», яка ні вдень, не вночі не дає спокою.
У мене склалося враження: дуже мало хто в Україні розуміє, що ж насправді відбувається навколо цієї «комісії».
Дехто сприймає бурхливі публічні дискусії навколо неї ледь не як особистий конфлікт між послом Андрієм Мельником та співголовою «комісії» - істориком Ярославом Грицаком та деякими його прихильниками/послідовниками.
Більше того, дехто схильний трактувати ці публічні дебати як свого роду кайдашевий спір між дипломатом і «великим інтелектуалом», між «чиновником» та «представником громадськості».
Як суперечку, котра нібито точиться виключно навколо власних амбіцій, а відтак не сприяє національним інтересам України.
На жаль, це дещо поверхове і в корені хибне враження.
Повірте: у розпочатій дискусії йдеться не утвердження якихось особистих «еґо». Мова йде про питання дійсно фундаментального характеру, яке вимагає широкої громадського обговорення та медійного дискурсу.
При цьому на кону стоїть не тільки і не стільки визнання Німеччиною Голодомору.
Хоча - слід визнати - саме принципові розходження щодо цієї архіважливої для кожного українця матерії і дали старт глобальної науково-політичної баталії.
Тож, користуючись режимом карантину і home office, хотілося б розповісти більше. Про все по-порядку. І напевно в кількох постах.
Спочатку дещо хронології:
Перше. У 2015 р. створюється 🇺🇦🇩🇪 «комісія» істориків як громадська ініціатива для поширення знань про українську та німецьку історію в обох країнах. У 2016 р. за ініціативою Берліна міністри закордонних справ Ф.-В. Штайнмайєр та П.Клімкін взяли НУКІ під спільний патронат.
Таким чином, щонайменше після цього рішення «комісія» набула зовсім іншого формального статусу, а відтак і додаткової політичної та державної ваги.
Іншими словами, протягом останніх 4 років (!) років члени цієї «комісіїє - по 7 осіб з 🇺🇦і🇩🇪боку - представляють вже не себе самих як науковців і не власну академічну позицію (попри її безсумнівну важливість).
Вони представляють насамперед свої держави - Україну та Німеччину - та їхні інтереси.
Від самого створення і до сьогодні НУКІ фінансується коштом МЗС Німеччини через 🇩🇪 державну установу - таку собі «Німецьку службу академічних обмінів» або DAAD.
Цікаво, що 🇺🇦співголова НУКІ пан Грицак у своїх інтерв‘ю цей факт чомусь вперто заперечує (див. Комент 1).
Вирішальну - і визначальну - роль саме МЗС ФРН у функціонуванні «комісії» замовчує і українська версія сайту НУКІ - на противагу до німецькомовного сайту (див. Комент 2).
Друге. 27 травня 2019 р. абсолютно несподівано для багатьох - петиція про визнання Голодомору геноцидом українського народу набирає необхідні понад 50 000 голосів для її розгляду в Бундестазі.
Ця історична подія стала справжнім тріумфом демократії, завдяки чому широка німецька громадськість та політична еліта Німеччини ФРН була - якщо хочете - просто примушена зайнятися цим, на жаль, і досі маловідомим злочином в історії людства.
Третє. Здавалося б - накінець НУКІ дочекалася своєї зіркової години - адже кому, як не спільній 🇺🇦🇩🇪 «комісії» істориків - належило б саме зараз сказати своє вагоме слово. «На пальцях» пояснити депутатам Бундестагу надзвичайну важливість питання Голодомору та необхідність ухвалити справедливе рішення.
Такий історичний шанс буває раз на 100 років.
Але, як пише біблійний пророк Ісая, «пройшли жнива, минуло літо», а наша «комісія» продовжувала тихесенько мовчати.
Саме тому 16 вересня 2019 р. Посол Андрій Мельник у своєму листі до обох співголів НУКІ, наголосивши на ключовій ролі «комісії», закликав 🇺🇦🇩🇪істориків дати Петиційному комітету свої рекомендації напередодні розгляду у відкритому засіданні 21.10.19 р.
Вже наступного дня Посол отримає дивну відповідь 🇩🇪співголови «комісії» - проф. Мюнхенського університуту Мартина Шульце Весселя, в якому він дослівно повідомляє таке:
«більшість Комісії схилилась до думки, що Комісія не повинна висловлюватися (щодо Голодомору) ... бо більшість Комісії скоріше готові говорити про «злочин проти людяності» ніж про «геноцид» згідно з дефініцією ООН.»
Слово «більшість» недвозначно означало, що цю думку - очевидно - на той момент поділяла і частина українських членів, а саме: що Голодомор не є геноцидом, а також про неготовність і небажання істориків сказати своє авторитетне слово під час парламентських слухань.
Скажу чесно, після цього шокуючого листа ми з Послом надовго втратили сон, відмовляючись повірити у таку безсоромну страусину позицію істориків. По суті, у такий спосіб наші, з дозволу сказати, «історики» вже зрадили пам‘ять жертв Голодомору.
Четверте. 21 жовтня 2019 р. відбулось перше - історичне - засідання Петиційного комітету Бундестагу, під час якого ми лише зайвий раз впевнилися у своїй правоті:
головним об’єктивним джерелом знань щодо спільних сторінок 🇺🇦🇩🇪історії як для МЗС Німеччини, так і німецьких парламентарів МАЄ виступати саме наша «комісія».
Про це дуже красномовно свідчить протокол згаданого засідання. Як на мене, це - дійсно
унікальний документ, який ілюструє, як саме німецькі політики сприймають тему Голодомору.
(Комент 3).
Під час цього засідання Петиційного комітету Державний міністр з питань Європи МЗС ФРН Міхаель Рот, який представляв офіційну позицію Федерального уряду, а також депутати безпосередньо апелювали до “комісії” щонайменше 5 разів (!).
Детально наведу ці звернення до НУКІ:
1. Державний міністр М.Рот визнав, що хоча «комісія» була створена ще у 2015 р., - цитую - «лише у вересні [2019 р.] вона обговорила тему Голодомору».
2. Міністр М.Рот водночас підкреслив особливу роль «комісії» задля поширення знань про Голодомор, наголошуючи - цитую:
«Саме від роботи Українсько-німецької комісії істориків ми очікуємо на важливі імпульси, як саме ми зможемо набагато ширше доносити цю тему до громадськості» (!!!)
3. Депутат Бундестагу, доповідач від опозиційної фракції Лівих З.Пельманн прямо звертається до Міністра М.Рота: «Ви згадали комісію істориків, яка працює з 2015 р. Що саме зробив Федеральний уряд до і після 2015 р. для розповсюдження інформації про Голодомор?»
Іншими словами, член парламенту запитує уряд, який фінансує нашу «комісію», що ж вона робить задля поширення знань про Голодомор.
Відповідь М.Рота на це говорить сама за себе, точніше за «роботу» НУКІ - цитую: «З нинішньої перспективи Федеральний уряд зробив дуже не достатньо для збереження пам‘яті про Голодомор».
4. Державний міністр М.Рот визнав, що - крім теми Голодомору - цитую: «мені ще більш соромно за те, що ми досі так і не здійснили належного історичного опрацювання і не забезпечили достойного вшанування пам’яті 27 мільйонів осіб, загиблих від рук нацистської Німеччини у Східній Європі. Про це ми майже не говоримо. Це не закарбувалося у колективній свідомості нашого населення».
Тобто М.Рот паралельно порушує ще одне - надзвичайно важливе для нас - питання історичної відповідальності Німеччини по відношенню до України за злочини нацизму.
При цьому він додає - знову цитую: «Саме тому я вдячний, що ми з 2015 р. маємо Українсько-німецьку комісію істориків», - сподіваючись на її вагоме слово і в просуванні згаданої теми.
5.Міністр М.Рот згадав факт визнання Бундестагом геноциду вірмен 1915 р., коли була встановлена співвідповідальність німців за цей злочин, проводячи паралель із темою Голодомору.
Так, член німецького уряду знову прямо звертається з проханням до Німецько-української комісії істориків перевірити «чи на тодішньому МЗС лежить будь-яка відповідальність» за можливу співучасть у злочині Голодомору.
Він додає: «Наразі я не володію такою інформацією. Але те, що я не знаю, ще не означає, що її [співвідповідальності Німеччини] не було. Це саме те питання, яке ми ще раз маємо обговорити з комісією».
Ви спитаєте: для чого нам всі ці подробиці і деталі засідання?
Поясню: Посол А.Мельник та наші дипломати були запрошені на це засідання в якості гостей. Жодного разу ніхто з депутатів не звернувся за роз‘ясненнями до глави дипмісії, чи МЗС України, чи інших державних органів або академічних інституцій!
Як представники Уряду ФРН, так і німецькі парламентарі апелювали виключно до 🇺🇦🇩🇪 «комісії» істориків!
Чому? Причина дуже проста: адже цілком очевидно, що Посольство/МЗС України діють в політичній площині, керуючись державними інтересами, а тому апріорі є зацікавленою стороною.
Члени ж Бундестагу у своїх рішеннях хочуть опиратися на незалежну, об’єктивну, фахову експертизу істориків.
Яких саме істориків? Природно йдеться саме про нашу «комісію», яка до того ж отримала відповідний патронат глав МЗС обох держав!
Що означає цей патронат на практиці? Тут жодним чином не йдеться про те, що дипломати можуть впливати на зміст роботи «комісії».
Йдеться про наявність ДОВІРИ до неї з боку двох держав і про те, що ця «комісія» мала б виступати ОДНИМ потужним голосом від імені провідних істориків обох наших країн.
Саме тому депутати так часто апелювали до НУКІ, справедливо очікуючи від неї не лише фахових роз‘яснень, ініцативи, активних кроків, але й консолідованої позиції щодо непростих сторінок історії, якою безперечно є Голодомор.
Саме очевидна бездіяльність «комісії» - попри всі звернення - а не якісь особисті мотиви, і стала головною причиною для Посла А.Мельника піддати справедливій критиці її «роботу» та наполягати на переформатуванні цієї двосторонньої інституції істориків.
Саме про це дипломат і заявив з гіркотою у коментарі «Укрінформу», як тільки вийшов із зали засідання Петиційного комітету.
Фактично це було свого роду ніжним спонуканням «комісії» до активних кроків, щоб дати - хоча й із відчутним запізненням - відповіді на численні відкриті питання щодо визнання Голодомору та історичної відповідальності Німеччини перед Україною, у тому числі й порушені німецькою стороною на згаданому засіданні.
Що маємо у сухому залишку? Минуло понад півроку (!) з часу засідання Петиційного комітету.
Що зробила комісія? Після громадського і медійного тиску вирішила провести у вересні 2020 року вузьку наукову конференцію, присвячену Голодомору.
Не можна виключати, що до того часу Бундестаг вже завершить слухання щодо нашої петиції про визнання. І все це буде, недипломатично кажучи, «у свинячий голос».
Дехто вважає, що цей штучний конфлікт між послом та істориками шкодить справі визнання Голодомору.
Але насправді це не так: лише завдяки широкій медійній дискусії з‘явився реальний шанс поговорити про історичну (без)відповідальність вітчизняних істориків перед Україною.
Намагання уникнути публічного дискурсу, замести сміття під килим ніколи не зробить нашу спільну домівку чистішою!
І - як кажуть - last but not least. Ряд ЗМІ та коментаторів поспішили повідомити про поразку України у справі визнання Німеччиною Голодомору, взявши до уваги лише позицію МЗС ФРН.
А сам спір між дипломатом та істориками встигли розтлумачили як «перекладення вини за цей провал».
Насправді - поки не завершено розгляд петиції в Бундестагу - наша боротьба триває. Вдень і вночі.
Про те, чому говорити про невдачу було б абсолютно невірним - причому незалежно від того, яким стане рішення німецького парламенту - читайте вже у наступному пості-лонгріді.
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2311623782471635&set=a.1524957217804966&type=3&theater
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}