Клюб кадетов Катедры

Я вважаю, що Порох не розуміє значення інформаційної складової війни. Це було видно по його президентству і дуже добре видно по його передвиборному турі Україною. Я не дивився усі трансляції та відео, лише окремі уривки на каналі Андрія Карпова (Вата шоу). Буквально на кожному за́ході видно на контрасті з промовцями з його команди, що Порошенко в інформаційній боротьбі та роботі з медійною сферою — круглий нуль. Порох досить добрий дипломат, оратор, державний діяч і адміністратор, але він справді не розуміє тої химерної реальності, в якій Україну перемогли телевізором і брехнею, скориставшись свободою слова. Дуже шкода, що аж після поразки на виборах він таки почав залучати тямущих людей, зокрема того ж Карпова-Полтаву. Та вже пізно. Цей фарш неможливо провернути назад. Український народ щиро ненавидить Пороха, тому він у політиці вже не має ні шансів, ні майбутнього. Навіть якщо обісреться вище голови нова адміністрація, це не поверне прихильності людей. Голосуватимуть будь за кого, але не за Порошенка. Для нього політика скінчилася. Тому я навіть не піду голосувати за нього, бо нема сенсу витрачати свій час на пусте.

Можемо лише мріяти про нездійсненне і втрачене. Якби у 2014—2015 роках Порошенко замість організації дебільного мінстеця запросив на державну працю в частині інформаційної боротьби людей, що готові були працювати навіть безкоштовно, то пішло би чимало людей. Якби він дослухався до порад (таких, наприклад, що випливають з моїх тез, написаних тут раніше), то все могло би розвиватися за іншим сценарієм. Не було насправді великої проблеми заткнути пельки ворогам України шляхом помірної дискримінації та цензури, і в той час наше суспільство би це прийняло без нарікань. Але цього не було зроблено.