bitter_onion | Хау ай мет йо мом. Авто біографічне (Reply)

Мені було соромно. Мене несли четверо в приймальню.
Я ще з ранку одягнув папмперс і старанно сцяв в нього. Від мене смерділо. Точно смерділо або мало смердіти бо не було туалетної води чи пробників. А ще в мене боліла нога в яку тато дав вчора ввечері. "Будеш інвалідом", не вставай з коляски. Я мріяв про душ.
Попереду несли дівчинку років 15. Закричав. Її понесли раніше. Кондраюка на Оболоні. Вона не блондинка а руда трошки.
...Мою Лорелейн несли попереду мене. Вона під'їхала до лікарні на колясци але не змогла зайти. Як і я. Я попросив її занести бо вона була чарівна. А мене не приняли би але я знав що маю потім чекати в колясці поки не приїде дядько з Вишгороду. Маю сцяти під себе.
А Вона була на старому візку. Мабуть часів срср.

Раптово вона встала і сказала мені: "Ти гарний. Давай будемо разом." Я теж встав з коляски. А потім на коліно.

Тепер у мене є дружина яку не злякає ніщо. У нас є син мені і має бути ще дитина. Бо вона бачила мене коли ми міняли світ.
І всім дітям я розповім як я інвалідом зустрів їх маму. Теж не інваліда. Ми просто змінювали світ. Вона та я.

А. Ще на дерев'янне весілля поїдемо саме туди. Ми змінили світ. Як мінімум свій.
Синку ти теж міняй світ.