Клюб кадетов Катедры

<…> Чи понятно вам теперички, добродію, відкіль сія напасть постиже нашу Палестину, яко ні імами ні краплі дощу, даже і до днесь? Нуте-бо, не позіхайте та кажіть: чи уразуміли глаголаніє моє?
— Аякже! Хоч і по… зі… хаю, а усе урозумів. Ти отсе мені розказував, що в нас чи дощу нема, чи що?
— Так, так. Но через кого сіє бисть?
— Чи через… жаб, чи… через кого… я щось не розслухав.
— Та яких там жаб? Через відьом, через відьом, реку вам.
— Та цур їх, не споминай їх мені, пане писарю! Хоч до вечора і далеко, а як налякаєш мене, то усю ніч буду жахатись і не спатиму: усе відьом буду боятися.