https://grzegorz.livejournal.com/ (
grzegorz.livejournal.com) wrote in
bitter_onion2020-04-23 10:39 am
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png)
![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png)
Entry tags:
23 квітня -- всесвітній день книги
У 1995 році ЮНЕСКО вирішило святкувати Всесвітній день книги 23 квітня, оскільки цей день є датою смерті Вільяма Шекспіра та Інки Ґарсіласо де ла Веґи...
А напишіть кращу на вашу думку, українську книгу за останній рік.
А напишіть кращу на вашу думку, українську книгу за останній рік.
no subject
Бо нон-фікшн не люблю, читаю рідко та виборку зробити не можу.
А фікшен у нас лише переводний, з іноземних розкручених текстів. Вітчізняні автори, якщо вони пишуть не про війну, не про політику та не книжки для дітей — не потрібні.
Хтось намагається знайти притулок у іноземній діаспорній літературі, хтось йде здаватися російським видавництвам, умовляючи себе, що гроші не пахнуть.
Але як факт — якщо ти не маєш розкрученої сторінки фейсбуку чи інсти з якнайменше 50 000 фанів, тебе ніхто не буде слухати. Це економічний ризик.
no subject
no subject
no subject
Ще виходила збірка фентезійно-фантастичних оповідань «Багряні ночі» з конкурсу «Брама». Зараз готується наступна, «Місто вітрів», на неї теж чекаю. Автори-початківці, отже різне за якістю, але й багато цікавого як за виконанням, так і за змістом.
no subject
Так, я розумію, що поодинокі випадки публікацій є, але я їх не досліджувала — умова наявності підписників, яки забезпечать автору саморекламу, зараз артикулюється прямо.
Розкрутка автора з нуля у великому видавництві з розвиненою мережею та логістикою зараз десь 30-40 000 у.о. Якщо брати лише топів з мережи та скоротити затрати на піар, то на ці гроші можна проштовхнути вже 4-5 авторів, які принесуть більший прибуток. Але є момент, що топи вже заробляють в інеті, гонорари там більші, ніж з паперової публікації.
Тому залишається сіренький середній клас, який не ловить зірок, має якесь коло читачів, дуже хоче на папір, але якість… не світова.
no subject
no subject
Тематика видань: шевченкознавча, історична, краєзнавча, культурологічна.
(це явно не те)
Другий варіант — вже схожий на те, що ви кажете — «Брама. Багряні ночі» від Вівату.
Видавництво спеціалізується на виданні дитячої та підліткової літератури, сучасної та класичної літератури, українського та закордонного non-fiction, публіцистики та гуманітарних досліджень, а також прикладної літератури та подарункових видань.
© (http://vivat-publishing.com/ru/ob-izdatelstve/)
Подивіться у розділ «для дорослих (http://vivat-publishing.com/ru/knigi/cat=vzroslye/)».
Ви бачите там імена українських авторів?
Етюд з метеликом (жіночі історії про кохання)
Автор: Надежда Гуменюк
Любомир Гузар. Хочу бути Людиною
Автор: Катерина Щоткина
«Неболови»
Автор: Юлия Илюха
«Українське застілля»
Автор: Елена Брайченко
«#Невимушені» (про цінності України)
та таке інше.
Де детективи? Де фентезі та фантастика? Де містичні оповідання, жахи та кіберпанк? Українці такі безталанні, що не можуть писати, як Уоттс, Гейман, Кінг та Мьєвіль? Але де вони, хто їх видає?
Олді та Дяченкі вже немолоді, хто їм на зміну прийде?
no subject
Кідрук книгк за книгою видає. Хоч я його не читав, абе бабі сподобалося.
Чекаю на завершальну частину «Палімпсесту» Ярини Каторож. Сподобалася фантастика Олексія Деканя. Серед лауреатів «Брами» багато авторів, кого я хотів би побачити у великому форматі.
Мало, поки що, тут я згоден. Тому намагаюся стежити і підтримувати.
no subject
Я знаю декількох письменників, які краще володіють російською, ніж українською та видавалися до війни на Рашці. А тепер ні.
Що ж ти зробиш, якщо відчуття мови — річ тонка, та любові не піддається :)
Але й розумію, що захист мови — це важливо.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
ЗИ А я купив минулого літа Жлобологію...
Не зайшло, передав сину знайомого в ООС.
Так там, писали, книга пішла "на ура".
no subject
Семесюка я з цікавості купив у «Лютій справі» разом з Луком — через кумедні обкладинки. «Еволюцію» в білоруському перекладі і «Щоденник україножера». Що можу сказати… Не думав, що «наркоманський» жанр може мені так зайти. У «павіані Томасі» абсурд лише ззовні, а насправді цікава і ладна концепція з пригодами. Якщо з чимось порівнювати, то щось є від Подерв'янського і «Довгоносиків». Чорний гумор, глузування з наших реалій і східних вчень. Я щиро реготав, що трапляється не часто, і цитував приятелям. «Украіножера» ледь почав, він трохи важчий. Так, гадаю, що купити варто. Принаймні «Томаса» точно.