https://grzegorz.livejournal.com/ ([identity profile] grzegorz.livejournal.com) wrote in [community profile] bitter_onion2020-05-12 08:10 am
Entry tags:

Чи не зрадив я себе?

Пан Даграель не дасть сбрехати -- я декілька разів у нього (та не тільки у нього) запитував, чому в мене не потікла стріха від пропаганди Путіна-Коломойського-Зеленського.

Я достатньо багато читав про то, але чіткого пояснення не було ніде.
...Я точно впевнений, що то не залежить від рівня інтеллекта -- про то пишуть в книгах, то я бачив сам. Сусід-таксист Сірожа навесні 2014 року плювався на Пороха, восени того року "а Порох все ж молодець". Минулої весни він унило казав, що зза наріда він чкурне в Італію, де провів молодість і заробив собі на квартиру, та казав сусідній ватній бабці що не повезе її на поїзд -- "я манав заради зелебобичихи вставати о 5 ранку за 50 гривень".

Днями сестра написала підзамочний пост. Поцапалась з чоловіком, сказала що він хуй та пішла на веранду вилити на папір журбу. Ну написала, потім глянула на початок щоденника, а там якраз Різдво, в неї соплі, то чоловік з дітьми півночі з вати робив сніг а потім ще парив їй ноги (знаєте, є така ванна-массажер для ніг). А потм згадала ще щось приємного, що він нормальний чувак. І поняла, що вони люблять один одного, а оце зараз то карантинне усе.
Ну й прийшла і сказала, що він кращий чоловік у світі.

І тут згадав, що той таксист Сірожа якось мені сказав, що двічі на рік він згадує себе юного і думає, чи не зрадив він себе. Чи не став падлюкою.
І це була дуже сильна фраза від людини, якщо чесно, навіть не недалекої а дуже близької. В розумовому сенсі.

І от я з самого ранку пройшовся по бложикам зелебобіків.
Знаєте, всі вони раділи безвізу. Раділи, що Україна ще жива, що кацапів зупинили.
А потім їх перемкнуло по команді Кремля і вони стали за малороса Зе.

Колись проукраїнський блогер і начебто лібертаріанець почав постити прокремлівське лайно проти щеплення https://bitter-onion.livejournal.com/2493763.html?thread=25140547#t25140547 і за патерналіста Зеленського (нагадую, що лібертаріанцями Зелена Пліснява почала називати себе вже після виборів, а лібералізувати країну почав саме Порох).

Ви думаєте, вони бачать, що Зеля тупо віддав территорії і що при кладі кацапське лайно тепер? Чи бачать вони, що зрадили себе тодішніх?
Ні, неправильно написав.
Вони не бачать що зрадили себе тодішніх бо не пам'ятають того. В них самих непердбачуване минуле бо вони його не пам'ятають.


Я думаю, що я не їбанувся від пропаганди саме тому, що я пам'ятаю свої базові життєві цінності.
Свобода, в тому числі -- свободі їздити. Творення (чи творчість?). Добробут сім'ї. Доброта, чуйність до близьких -- до сім'ї, до сусідів і друзів, до далеких родичів.
Десь так виглядає піраміда Франкліна.

Я писав, що веду щоденник і періодами переглядаю старі записи, а потім думаю.
Це й допомагає мені не зрадити самого себе, не їбанутись від пропаганди.

ЗИ: Вибачте за публічну рефлексію, мені просто здалось, що важливо було сказати вам усім.

[identity profile] Олександр Саметак (from livejournal.com) 2020-05-12 08:53 am (UTC)(link)
Ще в шкільні роки надибав фразу, яка стоїть перед очами все життя:" Май мужність користуватись власним розумом".
Все інше - похідне.

Доречі нещодавно:"Наявність кумира перша ознака відсутності розуму". Як би доповнення до вищесказаного.

[identity profile] dimianni.livejournal.com 2020-05-12 11:22 am (UTC)(link)
Коли мене питали чи не розчарувався я в Ющенко після Помаранчевої революції - я говорив, що ні, бо ніколи не зачаровувався...

[identity profile] dimianni.livejournal.com 2020-05-12 11:30 am (UTC)(link)
Але, якщо можна так сказати, вважаю, що країна потребувала тоді встряски, щоб багато хто відчув, що від них щось залежить, що, як би пафосно, не звучало - Україна - не просто назва на карті. Знаю людей, які були аполітичними і російськомовними до тих подій і принципово перейшли на українську після, та почали цкавитись не тільки політикою, а й історією.

[identity profile] dimianni.livejournal.com 2020-05-12 11:50 am (UTC)(link)
До речі, одна з найбільших згадок тих часів у мене: Коли стояли під ВР, чекали на рішення щодо третього туру голосування, змерзли як цуцики - підійшла бабуся з двома великими сумками в клітинку і дістала одноразові стаканчики, куплені на пенсію - усім бажаючим наливала з трилітрових банок чай з калини, і зі сльозами на очах тоді казала: У нас не вийшло, може у вас хоч вийде...
Це сильний спогад... Хоч і звучить якось пафосно, якби не зі мною було б...