До речі, одна з найбільших згадок тих часів у мене: Коли стояли під ВР, чекали на рішення щодо третього туру голосування, змерзли як цуцики - підійшла бабуся з двома великими сумками в клітинку і дістала одноразові стаканчики, куплені на пенсію - усім бажаючим наливала з трилітрових банок чай з калини, і зі сльозами на очах тоді казала: У нас не вийшло, може у вас хоч вийде...
Це сильний спогад... Хоч і звучить якось пафосно, якби не зі мною було б...