Про збоченців

[serjio-pereira.livejournal.com]

Доброго дня, друзі! По-перше; дозвольте мені привітати вас з новою назвою. Тепер ви не українці, а малороси. Принаймні, третина з вас. Не подобається? Не бажаєте бути малоросами? А я, що можу зробити? Це ви самі перетворилися з українців у малоросів-хохлів. Триста років негативної селекції зробили нарешті свою брудну справу. Ви, мабуть, більшість з вас, вважали себе хоробрими українцями, нащадками запорозьких козаків та січових стрільців? Бачили себе у своїй уяві на передовій, рейнджером, підкрадаючися до ворожої позиції стиснув ножа у зубах? Так? Ви вважали, що "хохли", це ті, що сумлінно працюють у Московії на москаля, власника маєтку, будуючі йому басейн чи чайну альтанку? А українці на фронті боронять Батьківщину від ворога? Ви помилялися. Непомітно ви перетворилися на того самого "малороса". Самі! Пам'ятаєте, як у старому радянському кіно "Вокзал на двох", Гурченко швидко-швидко, "сама-сама" знімала штанці перед своїм брутальним коханцем, Міхалковим? Так само швидко ви, нові малороси, зняли свої "кружевні трусики" перед хамлом, який щось белькочучи на суржику, пообіцяв вам, що він вам нічого не обіцяє. Вітаю вас! Вас, кажучи російською, — "поімєлі". Навіть не зґвалтували, бо коли гвалтують, то ґвалтований репетує, та кличе на допомогу, а ви лише стогнали від насолоди, зручно лежачи на канапі, перед телеприймачем. Які ж ви, збоченці, панове малороси! Сам пан Захер-Мазох соромливо відійшов у сторінку та палить цигарку за цигаркою, нервово стискуючи у руках пусту пачку.