Проблема в тому, що найгероїчніши герої українського минулого, як то кажуть, голі, та підперезані. І щоб виставити їх на загальний огляд їх треба добре підфарбувати й натерти політурою. Замість пантеону пересічний громадянин бачить вертеп на ярмарку, або ще гірше - ляльковий театр.

Ну хто вам сказав, що сучасне суспільство зав'яне на корню за відсутністю шкільної хрестоматії на кшталт "Легенди та міти Давньої України"? Без Іллі Муромця чи Брєжнева в ланках почесних українців? Чи Бандери, чиє життя було трагічним, але нудним, а боротьба епічною, та за результатом - марною?

Хай діди здобудуть спокій у своїх могилах - досить викопувати їх кожного разу, коли черговий клоун вирішить, що йому бракує політичного капіталу.

Нації, етноси як основа державності - нежиттєздатність цієї концепції доведена всією історією 20 сторіччя. Сучасна Африка, Близький Схід - ніхто не може створити державу лише за національним признаком: почни лише, і на останок матимеш родрібнені до рівня садиби (з хрущами і вишнями) новоутворення на одну сім'ю чи громаду.

Порожнечу заповнюють порожнечею - отримують порожнечу. Українці пишаються належністю до великої Західної культури - збудуймо суспільство, гідне нащадків Піфагора із Арістотелем! Весь світ належитиме нам! Історія Європи - це наша історія. Вся західна література - це наша література. На цьому підгрунті хай зростає новий український соціум, формується його суспільна мораль й культурне середовище. А дідів - не забудемо дідів, бо забувати дідів - не є евпропейскою традицією.